Скоривши висоту –
Про шлях назад слід забути.
Бо взяв собі за ціль –
Цю блакить, цю блакить небес ясних.
Нехай тобі не вдалось взнати смак гіркоти,
Однак змією проник у душу легко цей біль.
Невпинно в серці росла блискітка почуттів,
Надам їм форму влучних я слів колись.
Хутчій розплющ зіниці ти,
Відкривсь тобі новітній світ!
Дай волю крилам і чимдуж
Лети в майбуть!
Скоривши висоту –
Про шлях назад слід забути.
Бо зараз ціль твоя –
Над чолом, над чолом рій білих хмар.
Крізь терни до зірок
Пройдеш, аби мрій торкнутись.
Не за горами вже –
Ця блакить, ця блакить ясних небес.
Терпець урвався і ти без даремних зітхань -
Зламав устої старі та збірку правил спалив.
Ніяка клітка не здержить душевний порив.
Відкрились двері в інше життя тобі.
Тремтіння рук та пульс швидкий,
Але знайшов в собі ти міць.
Скидай назавжди цей ланцюг,
І мчи в майбуть!
Летиш ти уперед, навгад проклавши дорогу,
Бо манять вдалині голоси, голоси піти до них.
Яскравий промінець – твій провідник до мрій безцінних.
Лише мить і сягнеш –
Цю блакить, цю блаткить ясних небес.
Немає перемог без втрат і помилок.
Тож не барись, лети щосил
До іскри надії в пітьмі!
Скоривши висоту –
Про шлях назад слід забути.
Бо зараз ціль твоя –
Над чолом, над чолом рій білих хмар.
Крізь терни до зірок
Пройдеш, аби мрій торкнутись.
Не за горами вже –
Ця блакить, ця блакить ясних небес.