00:00/00:00
外链地址
http://www.eemp3.com/audiofile/3a01e73e73683c46ba56275c0e4f51b1.mp3
点击复制Опівніч. Місто спить без світла,
Сніг мовчить на наших слідах.
Ти стоїш між “так” і “після”,
Я — між правдою й “ніколи знов”.
Холод дихає в порожніх вікнах,
Тіні падають до ніг.
Ми мовчимо — і це найгірше,
Бо любов ще не згоріла в них.
Не дивись так, ніби завтра
Зможе стерти нас обох.
Вітер знає — ми не вперше
Губим серце між дорог.
Коли здійнявся вітер опівночі,
Він забрав твоє тепло.
Ти сказала: “Біль не хоче”,
Та лишила все одно.
Я тримаю тінь твою на пальцях,
Наче крихти від весни.
Опівніч. І вітер плаче
Там, де були тільки ми.
Світло лампи — мов прощання,
Кава холоне без слів.
Ми навчились розставанню
Краще, ніж кохати вдвох.
Серце б’ється, та не кличе,
Гордість вище за любов.
Ти ідеш — і ніч нас пише
В книгу втрат без зайвих мов.
Якби можна було спершу
Не боятись глибини…
Я б лишився. Ти б не вперше
Вірила у нас, не сни.
Коли здійнявся вітер опівночі,
Ми не втримали вогонь.
Ти пішла — і між рядочків
Залишився тільки стогін.
Опівніч. І вітер знає,
Що любов ще тут жива.
Та мовчить… і відпускає
Наші зламані слова.