Кохана, якщо ніч стане довшою,
І мій крок не повернеться в дім,
Не шукай мене в темних дорогах —
Я залишусь у подиху твім.
Ти торкнись подушки тихенько,
Де ще теплий мій слід і рука.
Я пішов не від тебе, повір мені,
Я пішов, щоб ти жила.
Не ховай своїх світлих очей,
Не гаси вікна у весні.
Якщо вітер торкнеться плечей —
То це я нагадаю тобі.
Кохана, не плач за мною,
Сльози ранять сильніш за вогонь.
Я тримаю тебе з собою
У кожнім битті долонь.
Кохана, не клич у темряві,
Я почую твій тихий крик.
Якщо серце моє зупиниться —
Воно житиме в твоїх руках навік.
Пам’ятаєш наш перший світанок,
Коли місто ще спало в сні?
Я тоді пообіцяв мовчки
Бути світлом у твоїм вікні.
Якщо зірка впаде над дахами,
Не лякайся — це просто мить.
Я дивлюся на тебе з неба
І прошу тебе тільки — жить.
Не носи чорних хусток довго,
Не лишайся в холодній тиші.
Я хочу, щоб ти сміялась,
Навіть якщо без мене колись.
Кохана… не плач за мною.
Я не зникну — я стану теплом.
І коли ти заснеш під зимою,
Я накрию тебе крилом.