Коли я кажу, що вдома
Це просто пустий перон.
Тобі ж бо давно відомо
Мій дім - там де мій Херсон.
Коли я кажу скучаю,
То настала така пора.
Коли я годую чайок
На хвилях мого Дніпра.
В кожнім слові моїм озветься,
Така рідна з дитинства земля.
То не місто - то моє серце!
Там навіки душа залишилась моя.
І коли я кажу, що вдома,
І з сумом удаль дивлюсь.
Тобі ж бо давно відомо
За те місто, яке молюсь.
Молюсь за його свободу,
За такі довгожданні вісті.
Сам знаєш якого роду
Всі люди у тому місті.
В кожнім слові моїм озветься
Така Рідна з дитинства земля!
То не місто - то моє серце.
Там навіки душа залишилась моя.
Через сльози і біль, і втому.
Доки моя віра жива.
Я приїду назад додому
В тихе місто мого світлого різдва…
Назад додому!