До ніг твоїх я покладу
Усе, що в мене є, без сумніву.
Я твоя!
Знай, вперше за життя змогла сміятись,
Позабувши про все на світі вмить.
Але переконана, ах, що не дарма.
Йшла тернистим шляхом наодинці
Крізь невдачі та всі невзгодини,
Аби одного дня!
І тільки, тільки далі будемо йти
пліч-о-пліч ми завжди.
До снаги іти нам світ за очі,
Жодні біди вже не перешкода нам.
«Більше ти одна не будеш!» -
Дав зарік ти мені, а я всміхнусь.
Усе, що миле серцю твому, під захист хочеш взяти ти,
Але як сил нема і на місці ти стоїш, мов вкопаний.
Коли здається, що зайшов у безвихідь, в повну темноту.
Коли тебе на дно несе з грузом відчаю та душевних мук.
Я буду як свіча у тьмі, як маяк світити шлях тобі.
Не до снаги комусь моє світельце загасити вмить.
До ніг твоїх я покладу
Усе, що в мене є, без сумніву.
Я твоя!
Гей, радість ніби в світі нескінченна.
Хочу я її крихту усього, щоб ми в майбутті удвох...
Хай будуть всі кричати злісно тобі услід, що ти брехун,
Тим самим візьмуть за живе, ятрячи твої старі рубці.
Нехай весь світ зневіриться у тобі, в твоїй непохитності.
І покладуть на голову тобі умить вінок вини.
Я все одно займу твій бік і не залишу одного,
Бо що таке біль і самотність дізналася я не з чуток.
До ніг твоїх я покладу
Усе, що в мене є, без сумніву.
Я твоя!
Коли ти зможеш зрозуміти яка я справжня, без прикрас,
Тебе чекатиму у нашім таємнім місці завжди я.
Та навіть хай моя надія даремна, дива я не жду.
Нехай сама існую я попри всім законам Всесвіту.
Я певна, стерти не зумів би повік про мене спогади.
Ти не покинеш у біді, бій даси утрудненням усім.
Тому віддати хочу все, що для мене має значення.
Лиш твоя!