Тінню була. Зовсім одна! Я в пітьмі, як на дні.
Трон зайняла, втім не змогла осягти, що він по праву - був завжди мій.
У п'єсі цій грала ролі дві, втім з виду зникав власний шлях.
Була ярмом, бо йшла напролом, та місце під сонцем знайшла -
І на сцені я!
Не ховаюсь, гордо сяю - це моя стезя!
Ми бунтарі, ми не здавались. Вірю я -
Ми йдемо верх, верх, верх - це наш пік слави!
Будемо разом блищати! Мусимо золотом стати!
Верх, верх линем голосами.
Бо нас не в силах зламати! Мусимо золотом стати!
Не ховаюсь, гордо сяю - це моя стезя!
Час настав - без тьми, без страху.
Доля в нас така!
Я чекала, щоб стерти ряд стін, і собі відкритись вперш.
Всі шаблони зникнуть, немов дим, і покажу світу справжню себе.
Не ховатись, а блищати - це моя стезя!
Бо ми мисливці, голоси - грім. В це лиш вірю я!
Ми йдемо верх, верх, верх - Це наш пік слави!
Будемо разом блищати! Мусимо золотом стати!
Верх, верх! Линем голосами.
І Нас не в силах зламати! Мусимо золотом стати!
Не ховаюсь, гордо сяю - це моя стезя!
Час настав - без тьми, без страху.
Доля в нас така!
Знаєш, ми мусимо золотом стати, ми мусимо, мусимо.
Будемо, будемо грати. Повинні вогонь нести.
Тепер настала мить - без тьми, без страху.
Доля в нас така!