Я тебе втрачаю, я знаю
Падають мости вже між нами,
Брешу собі, що я відпускаю,
А сама вже на межі драми.
Я тебе втрачаю, так сумно
Полум'я вже наше згасає,
Не приходь зі снами безшумно,
Дай мені забути, благаю.
Політ у невагомості
Наших відносин
Як комети ми,
Зіткнулись просто в невідомості –
І впали без свідомості.
Може вже досить? За все пробач
Я не змогла, залиш мене
У стані нерухомості.
І покотився біль, як сльоза,
І падає він так, немов лід,
І розбивається об асфальт,
Та об міцний фактурний граніт.
І може десь і є шлях назад,
Та гордість веде нас вперед,
Над нами одні небеса,
Та я забуду твій силует.