Земля гуде — кричать гармати,
На обрії — чужі солдати.
А я стою. Не маю страху.
Цю землю втратити — то гріх і крах.
Я стану за тінь, що впала вночі,
За кожен окоп, за кожні плачі.
Я битимусь, брате, доки стоїть день,
Бо серце моє — це Україна. Не тінь.
Там, де був дім — лиш цегла й рама,
Там, де пісня — тепер лиш мама.
Я бачив очі, які прощають,
І кулі ті, що не питають.
Я стану за тінь, що впала вночі,
За кожен окоп, за кожні плачі.
Я битимусь, брате, доки стоїть день,
Бо серце моє — це Україна. Не тінь.
Ми — не каміння. Ми — вогонь і дим.
Коли нам важко — ми мовчки йдем.
Хай світ забуває, хай гаснуть вогні —
Ми лиш стаємо ще вище в війні.
Я стану за тінь, що впала вночі,
За прапор у крові, за землю й ключі.
Я житиму, брате, щоб пам’ять не вмерла,
Бо в серці моєму — Вкраїна без скерла.
Бо серце моє — це Україна. Не тінь...